Результати дослідження “Філантропія по-українськи: хто, як та чому віддає”
📑 Читайте повне дослідження - Read full report 🔗 Click.
Національна мережа розвитку локальної філантропії разом з DataDriven Research & Consulting провели дослідження про стан філантропії в Україні, залученість суспільства, мотивацію та барʼєри для населення та загальне сприйняття філантропії українцями та українками. У дослідженні взяли участь 1352 респонденти, а також було проведено 3 фокус-групи.
Чому це важливо?
З початку повномасштабного вторгнення українці та українки значно активніше почали мобілізовувати свій ресурс: збирати кошти, проводити аукціони, донатити, плести сітки чи робити окопні свічки. З 2022 року Україна входить у топ-10 країн за рівнем благодійності відповідно до World Giving Index, Forbes Ukraine вперше презентує ренкінг благодійних фондів України, а «Повернись живим» збирає понад 12 мільярдів гривень на допомогу Силам оборони України. Все це показує, що тема благодійності актуальна для України. Але де тут філантропія?
Філантропія відрізняється від благодійності тим, що це системна діяльність, що спрямована на покращення спільного добробуту та створення довгострокових змін через роботу з причинами проблем, зазвичай через внесок власного ресурсу (часу, знань, матеріальних ресурсів, грошей тощо). У той час як благодійність – це безкорисливе
надання допомоги тим, хто її потребує (переважно закриття негайних потреб, як от їжа, укриття і тд). Відповідно, зараз наше суспільство більше сфокусоване на швидкій допомозі тим, хто потребує, ніж на поступових та системних змінах. Щоб знати, як змінити цей фокус та залучити більше людей до філантропії, було проведено це дослідження.
Що ми дізнались?
Загальне ставлення до філантропії
Ми запитали у людей “Як би ви назвали акт віддачі свого ресурсу (фінансів, часу, матеріальних речей) на суспільне благо?”. 32% опитаних назвали це благодійністю, 11% – волонтерством, а 57% – іншими словами, наприклад, милосердям, альтруїзмом, меценатством, спонсорством тощо.
53% респондентів зазначили, що знайомі з поняттям філантропії, але лише 17% вважають себе філантропами.
На думку опитаних, найбільше філантропія відрізняється тим, що спрямована на системні зміни, благодійність на допомогу в конкретних ситуаціях (35%), має довгостроковий вплив (34%) та працює з громадами чи суспільством, а не окремими особами (30%)
Портрет філантропа в Україні: людина, яка прагне системних змін у суспільстві, займається благодійністю на місцевому рівні та має значні фінансові ресурси. У фокус-групах підкреслюють, що філантроп асоціюється з бізнесменом, віддаленою людиною, яка намагається робити добрі справи.
Особливості поведінки
78% респондентів жертвували власні ресурси на суспільне благо протягом 2024 року, причому переважна частина долучалася до філантропічної діяльності лише кілька разів на рік.
Частота участі у філантропічній діяльності залежить від рівня доходу та віку респондентів. Особи з вищими доходами частіше підтримують ініціативи щомісяця або навіть щотижня, тоді як люди з нижчими доходами долучаються кілька разів на рік.
Найпопулярнішими ресурсами, які жертвують українці та українки є гроші (74%) та матеріальні ресурси (53%).
Основними драйверами участі у філантропії є бажання допомогти іншим (76%) та переконання, що власна допомога може змінити ситуацію (45%). Бажання бути частиною спільноти з подібними цінностями (26%) також відіграє важливу роль. Учасники фокус-груп зазначають, що відчуття причетності до змін або спільної мети є ключовим мотивом залучення до філантропії.
Непевність у ефективному розподілі ресурсів є головним демотивуючим фактором для участі у філантропії. Інші ключові причини включають почуття марності зусиль, переконання, що підтримка має бути забезпечена державою чи бізнесом, а також недооцінення власного внеску.
Основними бар’єрами участі у філантропії є брак ресурсів (66% опитаних) та недовіра до організацій (50%). У фокус-групах підкреслюють, що для залучення людей важливо забезпечити прозорість використання коштів і поширювати інформацію про реальні успіхи благодійних ініціатив.
Довіра та мотиви підтримки
Більшість респондентів частково довіряють благодійним організаціям, проте лише 3% висловлюють повну довіру. У фокус-групах відзначають, що сумніви у прозорості та випадки нецільового використання коштів суттєво впливають на рівень довіри до благодійності.
Більш ніж половина респондентів не готові підтримувати організації, якщо є сумніви щодо їх прозорості. У фокус-групах наголошують, що прозорість і звітність є критичними для довіри, а також зазначають важливість детальної перевірки організацій перед наданням підтримки.
Організації, що спеціалізуються на конкретних сферах, викликають найбільшу довіру завдяки ефективності їхньої роботи. Міжнародні організації отримують значну підтримку, тоді як релігійні структури не є популярним. У фокус-групах підкреслюють важливість прозорості та репутації, а місцеві ініціативи цінуються за їхню близькість до потреб громади.
Соціальні мережі є важливим джерелом інформації про філантропічні ініціативи, причому трішки активніше їх використовують молодь та люди середнього віку. У фокус-групах обговорюють, що регулярна взаємодія з такими платформами сприяє залученню до зборів та волонтерської діяльності.
Роль філантропії у суспільному розвитку
Роль філантропії для розвитку людства сприймається як критично важлива (77% респондентів), оскільки вона допомагає розв’язати проблеми, які залишаються поза увагою держави. Учасники фокус-груп дискутують, що філантропія об’єднує людей, сприяє людяності та дарує надію тим, хто цього потребує.
Філантропія в Україні сприймається як дієвий механізм вирішення соціальних проблем, розглядається як потужний інструмент для підтримки локальних ініціатив у сферах, особливо – де держава не забезпечує достатнього фінансування.
📝 Рекомендації як зростати благодійним організаціям в 2025:
1. Підвищуйте довіру через прозору фінансову звітність. Довіра громадян значною мірою залежить від прозорої звітності про використання ресурсів та фінансів. Регулярні фінансові звіти, відкритий доступ до інформації про витрати і досягнення допоможуть зміцнити впевненість у чесності та ефективності організацій.
2. Активно звітуйте про результати. Прозорість і регулярна звітність про досягнуті результати є важливими розвитку культури філантропії в Україні. Демонстрація конкретного впливу ініціатив через звіти, соціальні мережі та інші канали сприятиме активнішій участі та підтримці філантропії.
3. Забезпечте доступність інформації про можливості залучення. Одним з головних бар’єрів для участі у філантропії є недостатня обізнаність про можливості залучення. Створення доступних і зручних каналів інформування через соціальні мережі, онлайн-платформи та локальні кампанії допоможе підвищити рівень залученості громадян.
4. Популяризуйте волонтерство та залученість до благодійних заходів як зручні формати участі. Респонденти висловлюють бажання частіше залучатися до волонтерства та благодійних заходів, хоча реальна участь у цих форматах наразі залишається низькою. Акцент на ці форми активності допоможе задовольнити попит, зробити філантропію доступнішою та розширити коло залучених до суспільно корисної діяльності.
5. Використовуйте активніше соціальні мережі для ефективної комунікації. Соціальні мережі є головним джерелом інформації про філантропічні ініціативи серед респондентів. Facebook, Instagram і Telegram є найбільш популярними платформами. Комунікаційна робота у цих мережах дозволить охопити цільову аудиторію, підвищити рівень обізнаності, підняти довіру до організацій та підвищити рівень залученості.